добувач

добува́ч

-а, ч., розм.

Той, хто займається добуванням чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. добувач — добува́ч іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. добувач — ДОБУВА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь. Він згадував про бідні селища добувачів каучуку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27); Я переконаний тепер, що Прометей колись не вмер. Щодня ми бачимо його, добувача огню того (Уп., Вірші.., 1957, 153).  Словник української мови в 11 томах