добувач
ДОБУВА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь.
Він згадував про бідні селища добувачів каучуку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27);
Я переконаний тепер, що Прометей колись не вмер. Щодня ми бачимо його, добувача огню того (Уп., Вірші.., 1957, 153).
Словник української мови (СУМ-11)