довба

до́вба

-и, ч. і ж., заст.

Ряба людина.

Значення в інших словниках

1. довба — див. рябий  Словник синонімів Вусика
2. довба — Довба, -би об. Рябой. Діжа вже давня була, погана, ряба... її довбою звано. Осн. 1862. VIII. 8.  Словник української мови Грінченка