довбанка

до́вбанка

-и, ж.

1》 Предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева.

2》 Рибальський човен, видовбаний із стовбура дерева.

Значення в інших словниках

1. довбанка — до́вбанка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. довбанка — ДО́ВБА́НКА, и, ж. Предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева. Їдять [дочки] з однієї мисочки, маленькими дерев’яними довбанками, що їх сам дід поробив… (Кучер, Голод, 1961, 398); Тут[на березі Нерчі] ранньою весною ладнали..  Словник української мови в 11 томах