дукатик

дука́тик

-а, ч., іст., заст.

Зменш.-пестл. до дукат.

Значення в інших словниках

1. дукатик — дука́тик іменник чоловічого роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. дукатик — ДУКА́ТИК, а, ч., іст., заст. Зменш.-пестл. до дука́т. О, не даремно, ні, моя старенька мати зняла з своїх дітей дукатики й хрести… (Сос., І, 1947, 24); В широкій кишені Петру є чимало всякої всячини — солоденькі півники, кукурудзяні тістечка..  Словник української мови в 11 томах