емотивізм

емотиві́зм

-у, ч.

Суб'єктивістська теорія моралі, яка заперечує об'єктивне значення етичних понять; один із напрямів неопозитивізму в етиці.

Значення в інших словниках

1. емотивізм — емотиві́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. емотивізм — ЕМОТИВІ́ЗМ, у, ч., філос. Теорія логічного позитивізму, яка стверджує, що матеріальні судження і поняття не є ні істинними, ні хибними, позбавлені пізнавального сенсу (змісту) і слугують лише для вираження та збудження моральних емоцій.  Словник української мови у 20 томах
3. емотивізм — ЕМОТИВІЗМ (від англ. emotive — той, що викликає емоції, збуджує) — один із чинників метаетики. Розрізняють радикальний Е. (Айєр, Рассел) та поміркований Е. (Стивенеон). Виходячи із загальних засад етичної версії логічного емпіризму...  Філософський енциклопедичний словник