емотивізм
ЕМОТИВІ́ЗМ, у, ч., філос.
Теорія логічного позитивізму, яка стверджує, що матеріальні судження і поняття не є ні істинними, ні хибними, позбавлені пізнавального сенсу (змісту) і слугують лише для вираження та збудження моральних емоцій.
Емотивізм у філософії й естетиці недооцінює соціальні аспекти культурних і художніх цінностей, принижує пізнавальну, інтелектуальну дієвість мистецтва (з наук. літ.);
Емотивізм стверджує неможливість раціонального обґрунтування цінностей (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)