Великий тлумачний словник сучасної мови

завидно

зави́дно

1》 Присл. до завидний.

2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про наявність почуття заздрості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. завидно — зави́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. завидно — ЗАВИ́ДНО. 1. Присл. до зави́дний. 2. у знач. присудк. сл. кому і без додатка. Про наявність почуття заздрості. Грицеві завидно було дивитися на той гурт [гімназистів]… (Мирний, III, 1954, 186); Якщо завидно їм [заздрісникам] — куди!...  Словник української мови в 11 томах
  3. завидно — Зави́дно нар. Завидно. МВ. ІІ. 158. Завидно, що в шось видно. Ном. № 4803.  Словник української мови Грінченка