заготівник

заготі́вник

заготовник, -а, ч.

1》 Той, хто робить заготівки (у 2 знач.).

2》 рідко. Те саме, що заготівельник.

Значення в інших словниках

1. заготівник — заготі́вник іменник чоловічого роду, істота той, хто робить заготівки  Орфографічний словник української мови
2. заготівник — ЗАГОТІ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто робить заготовку (у 2 знач.). 2. рідко. Те саме, що заготіве́льник. В колгоспі він — заготівник худоби (Вол., Місячне срібло, 1961, 179).  Словник української мови в 11 томах