загублювати

загу́блювати

-юю, -юєш, недок., розм., рідко, загубити, -гублю, -губиш; мн. загублять; док., перех.

1》 Через неуважність втрачати що-небудь, забуваючи, залишаючи десь; прот. знаходити.

|| Ненароком упускати, випускати з рук що-небудь.

|| Переставати бачити, спостерігати кого-, що-небудь.

2》 Частково або повністю втрачати які-небудь особливості, якості і т. ін. Загубити розум.

3》 Втрачати кого-, що-небудь, лишатися без когось, чогось.

4》 тільки док. Призвести до загибелі, знищити кого-небудь.

|| Зробити нещасним, занапастити.

|| Зовсім занедбати, зіпсувати що-небудь. Загубити вік. Загубити себе.

5》 Витрачати час марно, по-пустому.

Значення в інших словниках

1. загублювати — загу́блювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. загублювати — Губити, втрачати, випускати з рук; (з очей) кн. випускати з поля зору; дк. ЗАГУБИТИ г. загирити; (справу) занедбати, зіпсувати, занапастити, провалити, с. знищити.  Словник синонімів Караванського
3. загублювати — ЗАГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм., рідко, ЗАГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. загу́блять; док., перех. 1. Через неуважність втрачати що-небудь, забуваючи, залишаючи десь; протилежне знаходити.  Словник української мови в 11 томах