заздрий

за́здрий

-а, -е, без додатка, рідше на що, до чого.

Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний.

|| Який виражає, виявляє заздрість.

|| у знач. ім. заздрий, -рого, ч.; заздра, -рої, ж. Про людину, яка заздрить кому-небудь.

Значення в інших словниках

1. заздрий — за́здрий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. заздрий — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. заздрий — ЗАЗДРІСНИЙ завидющий, завидливий, зависливий, зависний; заздрівий.  Словник синонімів Караванського
4. заздрий — ЗА́ЗДРІСНИЙ (схильний до заздрощів), ЗА́ЗДРИЙ, ЗАВИДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАВИ́ДЛИВИЙ рідко, ЗАВИ́СНИЙ діал. Ще на початку походу у землю оросів на Батия вчинили замах заздрісні родичі-чингізіди (А.  Словник синонімів української мови
5. заздрий — За́здрий, -ра, -ре  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. заздрий — ЗА́ЗДРИЙ, а, е, без додатка, рідше на що, до чого. Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний. Одна його доля — чорні бровенята, Та й тих люде заздрі не дають носить (Шевч.  Словник української мови в 11 томах