законодавчий

законода́вчий

-а, -е.

1》 Який встановлює, видає закони (у 1 знач.).

Законодавча влада — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів.

2》 Стос. до законодавства.

Законодавче зібрання — назва представницьких органів, парламентів у ряді країн.

Законодавчі органи — вищі органи державної влади, що мають право та уповноважені приймати закони.

Значення в інших словниках

1. законодавчий — законода́вчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. законодавчий — [законодаўчией] м. (на) -чому/ -ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. законодавчий — Законода́вчий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. законодавчий — ЗАКОНО́ДАВЧИЙ, а, е. 1. Який встановлює, видає закони (у 1 знач.). Верховна Рада Союзної Республіки є єдиним законодавчим органом республіки (Конст. СРСР, 1945, 11). Законода́вча вла́да — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів.  Словник української мови в 11 томах