замітач

заміта́ч

-а, ч.

Той, хто замітає (у 1 знач.); замітальник.

Значення в інших словниках

1. замітач — заміта́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. замітач — ЗАМІТА́Ч, а́, ч. Той, хто замітає (у 1 знач.); замітальник. Замітачі, водоноси й т. ін. мали повну можливість шпіонувати [шпіонити] й доносити своїм товаришам усе, що діється в канцелярії (Фр.  Словник української мови в 11 томах