запозичений

запози́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до запозичити.

|| запозичено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. запозичений — [запозичеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
2. запозичений — запози́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. запозичений — Запози́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. запозичений — ЗАПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запози́чити. Мариня під рукою Василюшки не тільки навчилася розпізнавати гатунки кави, але й мала «свій», запозичений від самої графині, рецепт готування цього питва (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах