заіржавілий

заіржа́вілий

заржавілий, -а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до заіржавіти, заржавіти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. заіржавілий — заіржа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. заіржавілий — ЗАІРЖА́ВІЛИЙ, ЗАРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заіржаві́ти, заржаві́ти; // У знач. прикм. Дівча довго вовтузилося біля заіржавілого замка, шпортаючи в нім ключем (Досв.  Словник української мови в 11 томах