збагачений

збага́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збагатити.

2》 у знач. прикм., спец.З підвищеним вмістом корисних речовин.

Значення в інших словниках

1. збагачений — збага́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збагачений — Збага́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. збагачений — ЗБАГА́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збагати́ти. Збагачений війною. Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Фр., ХIII, 1954, 274). 2. у знач. прикм., спец. З підвищеним вмістом корисних речовин.  Словник української мови в 11 томах