зблискувати

збли́скувати

-ує, недок.

1》 без додатка і чим. Час від часу раптово спалахувати вогнем.

|| Світити, сяяти переливаючись.

|| Час від часу блищати, виражаючи збудження (про очі).

|| чим, перен. Набирати час від часу якогось виразу – гніву, веселості, цікавості і т. ін. (про очі).

2》 Відбиваючи світло, переливаючись, блищати, яскраво лисніти.

3》 Під час руху подеколи вирізнятися сліпучо-білим або яким-небудь яскравим кольором.

Значення в інших словниках

1. зблискувати — збли́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
3. зблискувати — ЗБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок. 1. без додатка і чим. Час від часу раптово спалахувати вогнем. Сіре туманисте поле закипало боєм, то тут, то там зблискували, рвучи землю, снаряди (Гончар, III, 1959, 138); Лунав передзвін молотків...  Словник української мови в 11 томах