Великий тлумачний словник сучасної мови

зблукати

зблука́ти

-аю, -аєш, док., розм.

1》 перех. Блукаючи, обходити що-небудь.

2》 неперех. Те саме, що заблудити 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зблукати — зблука́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. зблукати — ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИ розм., ЗБЛУДИ́ТИ рідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯ рідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯ рідко; ЗБИ́ТИСЯ...  Словник синонімів української мови
  3. зблукати — ЗБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. перех. Блукаючи, обходити що-небудь. Я зблукав усе село, обтер усі тини лазячи, сполошив усіх собак, тебе, моя доле, шукаючи (Барв., Опов.., 1902, 74). 2. неперех. Те саме, що заблуди́ти...  Словник української мови в 11 томах
  4. зблукати — Зблукати, -ка́ю, -єш гл. Исходить блуждая.  Словник української мови Грінченка