збожеволілий

збожево́лілий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до збожеволіти.

2》 у знач. прикм. Який виражає божевілля.

|| у знач. ім. збожеволілий, -лого, ч. Психічно хвора людина.

Значення в інших словниках

1. збожеволілий — збожево́лілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збожеволілий — ЗБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до збожево́літи. На неї дивилися очі її дядька, в яких мерехтів вовчий вогник, очі збожеволілої від голоду людини (Речм., Весн.  Словник української мови в 11 томах
3. збожеволілий — Збожеволілий, -а, -е Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. І. 122.  Словник української мови Грінченка