збожеволілий

ЗБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до збожево́літи.

На неї дивилися очі її дядька, в яких мерехтів вовчий вогник, очі збожеволілої від голоду людини (Речм., Весн. грози, 1961, 69);

Збожеволілий від люті Венедикт наказав лучникам стріляти в своїх гінців (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 119).

2. у знач. прикм. Який виражає божевілля.

Хоч би слово яке сказала [Пріська], хоч би зітхнула! Тільки збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька (Мирний, III, 1954, 18);

// у знач. ім. збожево́лілий, лого, ч. Психічно хвора людина.

То хрип коня, то свист, то постріл, то збожеволілого сміх… (Сос., II, 1958, 410).

Значення в інших словниках

1. збожеволілий — збожево́лілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збожеволілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до збожеволіти. 2》 у знач. прикм. Який виражає божевілля. || у знач. ім. збожеволілий, -лого, ч. Психічно хвора людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збожеволілий — Збожеволілий, -а, -е Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. І. 122.  Словник української мови Грінченка