збутвілий

збутві́лий

-а, -е, діал.

Дієприкм. акт. мин. ч. до збутвіти.

Значення в інших словниках

1. збутвілий — збутві́лий зітлілий, прогнилий (ст): Людина мокрою вставала на ранкову збірку, цілісінький день мокнула під дірявим шатром, щоб після вечірньої збірки лягати в збутвілий, вологістю просяклий берліг (Загачевський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
2. збутвілий — Збутвілий, -а, -е Сгнившій, испортившійся.  Словник української мови Грінченка