збутвілий

збутві́лий зітлілий, прогнилий (ст): Людина мокрою вставала на ранкову збірку, цілісінький день мокнула під дірявим шатром, щоб після вечірньої збірки лягати в збутвілий, вологістю просяклий берліг (Загачевський)

Значення в інших словниках

1. збутвілий — -а, -е, діал. Дієприкм. акт. мин. ч. до збутвіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. збутвілий — Збутвілий, -а, -е Сгнившій, испортившійся.  Словник української мови Грінченка