звеселілий

звеселі́лий

-а, -е.

Який звеселів, став веселим.

|| Який виражає веселість.

Значення в інших словниках

1. звеселілий — звеселі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. звеселілий — див. веселий  Словник синонімів Вусика
3. звеселілий — [звеисеил’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
4. звеселілий — ЗВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який звеселів, став веселим. Мухтаров спинився і мовчки вирядив очима за двері звеселілого інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 177); Грав джаз-оркестр..  Словник української мови в 11 томах