Великий тлумачний словник сучасної мови

здибати

зди́бати

I див. здибати.

II -аю, -аєш, док., перех., заст.

Забити в колодки.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. здибати — Зди́бати: — зустріти [53]  Словник з творів Івана Франка
  2. здибати — зди́бати 1 дієслово доконаного виду зустріти зди́бати 2 дієслово доконаного виду забити в колодки рідко здиба́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  3. здибати — ЗДИБУВАТИ зустрічати, стрівати, спотикати; (раз-у-раз) подибувати, знаходити, натрапляти на; (горе) зазнавати чого.  Словник синонімів Караванського
  4. здибати — зди́бати зустріти (м, ср, ст): Врешті, вернувся до Львова. Здиба́ю його на вулиці, щиро вітаємось, балакаємо про це та про те. В одному моменті Старосольський чемно кланяється молодому чоловікові. – Хто це такий? – питаю. – Мій учень.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. здибати — Здибався Яким з таким. Зійшлися оба однакові. Здибав сокиру за лавою. Знайшов те, чого не згублено. Здиблемося на йосафатовій долині. Народне вірування, що на йосафатовій долині буде страшний суд і там усі люде здибаються.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. здибати — ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм.  Словник синонімів української мови
  7. здибати — Здиба́ти, -ба́ю, -ба́єш зди́бати, зди́баю, -баєш, -бають і зди́блю, зди́блеш, зди́блють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. здибати — ЗДИ́БАТИ¹ див. здиба́ти. ЗДИ́БАТИ², аю, аєш, док., перех., заст. Забити в колодки. А там панові не вподобався, Писарині якому,— Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (Рудан., Тв., 1956, 41). ЗДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок.  Словник української мови в 11 томах
  9. здибати — Здибати, -ба́ю, -єш сов. в. здибати, -баю(-блю), -баєш(-блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Камен. у. Ідуть, ідуть, здибають пана. Рудч. Ск. І. 162. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Гол. І. 273.  Словник української мови Грінченка