здичіння

здичі́ння

-я, с.

Дія і стан за знач. здичіти.

Значення в інших словниках

1. здичіння — здичі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. здичіння — ЗДИЧІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здичі́ти. Набуте в горах здичіння троха [трохи] вже відпало від нього (Фр., VII, 1951, 16); Вони нагадали один одному найменшу вину, гріхи проти духа святого, докоряли за байдужність, свою самотність, здичіння в болоті життя (Коцюб., II, 1955, 305).  Словник української мови в 11 томах