зерниця

зерни́ця

-і, ж., зах.

Плодове дерево, що виросло із зернини.

Значення в інших словниках

1. зерниця — зерни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зерниця — ЗЕРНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Плодове дерево, яке виросло з зернини, а не з живця; дичка. Тремтить під вітром молоденька зерниця в дикому саду (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. зерниця — Зерни́ця, -ці ж. Плодовое дерево, выросшее изъ зерна (а не посадкой). Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка