зерниця

ЗЕРНИ́ЦЯ, і, ж., розм.

Плодове дерево, яке виросло з зернини, а не з живця; дичка.

Тремтить під вітром молоденька зерниця в дикому саду (із журн.).

Значення в інших словниках

1. зерниця — зерни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зерниця — -і, ж., зах. Плодове дерево, що виросло із зернини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зерниця — Зерни́ця, -ці ж. Плодовое дерево, выросшее изъ зерна (а не посадкой). Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка