знесамовитілий

знесамови́тілий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до знесамовитіти.

Значення в інших словниках

1. знесамовитілий — знесамови́тілий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. знесамовитілий — ЗНЕСАМОВИ́ТІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до знесамови́тіти. Темна кров ударила Сагайді в обличчя. Знесамовитілий, наблизився він до бійця впритул і, ледве стримуючись, виговорив: — Я наказую! (Гончар, III, 1959, 142).  Словник української мови в 11 томах