знесамовитілий

ЗНЕСАМОВИ́ТІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до знесамови́тіти.

Темна кров ударила Сагайді в обличчя. Знесамовитілий, наблизився він до бійця впритул і, ледве стримуючись, виговорив: — Я наказую! (Гончар, III, 1959, 142).

Значення в інших словниках

1. знесамовитілий — знесамови́тілий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. знесамовитілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до знесамовитіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови