знікчемнілий

знікче́мнілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до знікчемніти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. знікчемнілий — знікче́мнілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знікчемнілий — ЗНІКЧЕ́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знікче́мніти; // У знач. прикм. Бачу я, що боротись із отим старим, знікчемнілим, але ж ворожим означає настирливо будувати нове (Ле, В снопі.., 1960, 164).  Словник української мови в 11 томах
3. знікчемнілий — Знікчемнілий, -а, -е Сдѣлавшійся ни къ чему негоднымъ.  Словник української мови Грінченка