знікчемнілий

ЗНІКЧЕ́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знікче́мніти;

// У знач. прикм.

Бачу я, що боротись із отим старим, знікчемнілим, але ж ворожим означає настирливо будувати нове (Ле, В снопі.., 1960, 164).

Значення в інших словниках

1. знікчемнілий — знікче́мнілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знікчемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знікчемніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знікчемнілий — Знікчемнілий, -а, -е Сдѣлавшійся ни къ чему негоднымъ.  Словник української мови Грінченка