знікчемнілий
ЗНІКЧЕ́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знікче́мніти;
// У знач. прикм.
Бачу я, що боротись із отим старим, знікчемнілим, але ж ворожим означає настирливо будувати нове (Ле, В снопі.., 1960, 164).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знікчемнілий — знікче́мнілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- знікчемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знікчемніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знікчемнілий — Знікчемнілий, -а, -е Сдѣлавшійся ни къ чему негоднымъ. Словник української мови Грінченка