зронити
зрони́ти
зроню, зрониш, док., перех., поет.
1》 Не втримати, ненавмисне впустити. Зронити сльозу.
2》 перен. Втратити (листя, пелюстки і т. ін.).
3》 перен. Сказати, промовити коротко (перев. після мовчання). Зронити слово.
Великий тлумачний словник сучасної української мови