Значення в інших словниках
-
зубик —
зу́бик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
зубик —
ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1. Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254); В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160).
Словник української мови в 11 томах
-
зубик —
Зубик, -ка м. ум. отъ зуб.
Словник української мови Грінченка