Значення в інших словниках
-
зубик —
зу́бик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
зубик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зубик —
ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1. Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254); В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160).
Словник української мови в 11 томах