зубик

ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1.

Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254);

В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160).

Значення в інших словниках

1. зубик — зу́бик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зубик — -а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зубик — Зубик, -ка м. ум. отъ зуб.  Словник української мови Грінченка