Великий тлумачний словник сучасної мови

зубило

зуби́ло

-а, с.

Ручний ударний інструмент, признач. для рубання металу чи обробки каменю.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зубило — зуби́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. зубило — Долото  Словник чужослів Павло Штепа
  3. зубило — Зуби́ло, -ла, -лу; -би́ла, -би́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зубило — ЗУБИ́ЛО, а, с. Ручний ударний інструмент, признач. для рубання металу або обробки каменю. Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (Бойч., Молодість, 1949, 24); Обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Янов., І, 1954, 286).  Словник української мови в 11 томах
  5. зубило — Зубило, -ла с. Остроконечный молотокъ, которымъ рубятъ желѣзо кузнецы. Н. Вол. у. Грин. II. 3.  Словник української мови Грінченка