зубити

зуби́ти

зублю, зубиш; мн. зублять; недок., перех., тех.

Вирубувати зубці або робити насічку на чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. зубити — зуби́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зубити — ЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. зу́блять; недок., перех., техн. Вирубувати зубці або робити насічку на чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах