канонізований

канонізо́ваний

-а, -е, церк., книжн.

Дієприкм. пас. мин. ч. до канонізувати.

|| канонізовано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. канонізований — канонізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. канонізований — Канонізо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. канонізований — КАНОНІЗО́ВАНИЙ, а, е, церк., книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до канонізува́ти.  Словник української мови в 11 томах