караючий

кара́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до карати.

|| у знач. прикм. Караюча десниця.

Значення в інших словниках

1. караючий — кара́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. караючий — КАРА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до кара́ти. Один з гнізда панів Туркулів зумів-таки втекти з-під караючої сокири смерда (Кол., Терен.., 1959, 77).  Словник української мови в 11 томах