квартирувати

квартирува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 розм. Жити, мешкати в найманій квартирі.

2》 Стояти на квартирах (про військо).

Значення в інших словниках

1. квартирувати — квартирува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. квартирувати — (де) жити, мешкати, винаймати мешкання; (- військо) стояти на квартирах.  Словник синонімів Караванського
3. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); – Будьмо знайомі.  Словник української мови у 20 томах
4. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника...  Словник синонімів української мови
5. квартирувати — Квартирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Вільде, Сестри.., 1958, 48); — Будьмо знайомі.  Словник української мови в 11 томах