квартирувати

КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі.

Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Вільде, Сестри.., 1958, 48);

— Будьмо знайомі. Дмитро Кутень, ваш колега — агроном.. Ось уже три місяці квартирую в Маланки (Зар., На.. світі, 1967, 97).

2. Стояти на квартирах (про військо).

З тих пір як радянські війська почали наближатись до Дніпра, німці в будинку вже не квартирували (Голов., Тополя.., 1965, 5).

Значення в інших словниках

1. квартирувати — квартирува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. квартирувати — (де) жити, мешкати, винаймати мешкання; (- військо) стояти на квартирах.  Словник синонімів Караванського
3. квартирувати — -ую, -уєш, недок. 1》 розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. 2》 Стояти на квартирах (про військо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); – Будьмо знайомі.  Словник української мови у 20 томах
5. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника...  Словник синонімів української мови
6. квартирувати — Квартирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)