1. Словник української мови в 11 томах

квартирувати

КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі.

Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Вільде, Сестри.., 1958, 48);

— Будьмо знайомі. Дмитро Кутень, ваш колега — агроном.. Ось уже три місяці квартирую в Маланки (Зар., На.. світі, 1967, 97).

2. Стояти на квартирах (про військо).

З тих пір як радянські війська почали наближатись до Дніпра, німці в будинку вже не квартирували (Голов., Тополя.., 1965, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квартирувати — квартирува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. квартирувати — (де) жити, мешкати, винаймати мешкання; (- військо) стояти на квартирах. Словник синонімів Караванського
  3. квартирувати — -ую, -уєш, недок. 1》 розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. 2》 Стояти на квартирах (про військо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); – Будьмо знайомі. Словник української мови у 20 томах
  5. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника... Словник синонімів української мови
  6. квартирувати — Квартирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)