1. Словник синонімів української мови

квартирувати

КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, — ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квартирувати — квартирува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. квартирувати — (де) жити, мешкати, винаймати мешкання; (- військо) стояти на квартирах. Словник синонімів Караванського
  3. квартирувати — -ую, -уєш, недок. 1》 розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. 2》 Стояти на квартирах (про військо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); – Будьмо знайомі. Словник української мови у 20 томах
  5. квартирувати — Квартирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Вільде, Сестри.., 1958, 48); — Будьмо знайомі. Словник української мови в 11 томах