квартирувати
КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі.
Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде);
– Будьмо знайомі. Дмитро Кутень, ваш колега – агроном .. Ось уже три місяці квартирую в Маланки (М. Зарудний);
Незважаючи на пізній вечір, послав [обер-лейтенант] цілий наряд – трьох поліцаїв і двох солдатів, – аби зробили обшук у хаті, де квартирував учитель (Є. Доломан).
2. заст. Розміщуватися, стояти на квартирах (про військо).
З тих пір як радянські війська почали наближатись до Дніпра, німці в будинку вже не квартирували (С. Голованівський);
Американці квартирували в Полтаві більше року. До 19 вересня 1944 р. вони забезпечували виконання “наскрізних” бомбових ударів по гітлерівцях (з газ.).
Значення в інших словниках
- квартирувати — квартирува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- квартирувати — (де) жити, мешкати, винаймати мешкання; (- військо) стояти на квартирах. Словник синонімів Караванського
- квартирувати — -ую, -уєш, недок. 1》 розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. 2》 Стояти на квартирах (про військо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника... Словник синонімів української мови
- квартирувати — Квартирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квартирувати — КВАРТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Вільде, Сестри.., 1958, 48); — Будьмо знайомі. Словник української мови в 11 томах