кепі

ке́пі

невідм., с.

1》 Те саме, що кепка.

2》 заст. Вид форменого кашкета з прямим дашком і твердим денцем (в арміях та поліції деяких країн, а також у російських чоловічих гімназіях 19 ст.).

Значення в інших словниках

1. кепі — ке́пі іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кепі — КЕ́ПІ, невідм., с. 1. Те саме, що ке́пка. Комендант бачить цю людину в кепі вже більше двох годин. Кепі то біля кухні вештається, то блукає чогось по доріжках (М. Хвильовий); З Володі зірвало кепі, воно закрутилося над головою і зникло за бортом (О.  Словник української мови у 20 томах
3. кепі — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О.  Словник синонімів української мови
4. кепі — Ке́пі (фр.), не відм. (н. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кепі — КЕ́ПІ, невідм., с. 1. Те саме, що ке́пка. Художник розбудив ще якогось цивільного в кепі, в благенькому демісезонному пальті (Гончар, І, 1954, 231); До кімнати увійшов у плащі з піднятим коміром, у кепі з великим дашком високий, тонкий...  Словник української мови в 11 томах