кипа —
КИ́ПА, и. 1. ж. Пачка або зв'язка яких-небудь предметів, складених один на одний. Реєстри показують, що найпоказніше місце українського імпорту у XVIII ст.
Словник української мови у 20 томах
кипа —
КИ́ПА, и, ж. Велика пакувальна міра товару. Махоркову сировину укладають у кипи рядами.. Кипи повинні мати довжину 3-5 м (Техн. культ., 1956, 347).
Словник української мови в 11 томах
кипа —
Ки́па, -пи об. Неповоротливый человѣкъ, толстая женщина. Оце ще кипа сидить. Чуб. VII. 575.
Словник української мови Грінченка