клац

виг.

1》 Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням.

2》 Уживається як присудок за знач. клацати, клацнути.

Значення в інших словниках

1. клац — клац вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. клац — КЛАЦ, виг. 1. Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням. – Вісім-п'ятнадцять, клац. Знімай мішки, – пише квиток Гнида старий: вісім-п'ятнадцять, – вираховує, – тридцять фунтів мірчука виходить (А. Головко); – Лежачи...  Словник української мови у 20 томах
3. клац — КЛАЦ, виг. 1. Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням. — Вісім-п’ятнадцять, клац. Знімай мішки,— пише квиток Гнида старий (Головко, II, 1957, 30). 2. Уживається як присудок за знач. кла́цати, кла́цнути.  Словник української мови в 11 томах
4. клац — Клац! меж. Шелкъ! (зубами) А пакінь клац її зубами. Рудч. Ск. II. 12.  Словник української мови Грінченка