клунок

клу́нок

-нка, ч.

1》 Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння їх за плечима.

2》 Зав'язана кінцями хустка, шматок тканини тощо з укладеними в ній речами, пожитками й т. ін.; вузол.

3》 розм. Півмішка чого-небудь як міра.

Значення в інших словниках

1. клунок — клу́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клунок — Клумак, торба, мішок; (зв'язані в хустці речі) вузол.  Словник синонімів Караванського
3. клунок — КЛУ́НОК, нка, ч. 1. Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння за плечима. – Возьми [візьми] на плечі з хлібом клунок; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать (І.  Словник української мови у 20 томах
4. клунок — ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).  Словник синонімів української мови
5. клунок — КЛУ́НОК, нка, ч. 1. Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння їх за плечима. Возьми на плечі з хлібом клунок; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать (Котл.  Словник української мови в 11 томах