книговидавець

книговидаве́ць

-вця, ч., заст.

Власник видавництва.

|| Видавець.

Значення в інших словниках

1. книговидавець — книговидаве́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. книговидавець — КНИГОВИДАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Власник видавництва. Була ще в Шевченка мрія поїхати до Італії на малярські студії. Але гонорар за продаж другого видання “Кобзаря” від книговидавця І. Лисенкова виявився замалим (І. Дзюба); // Те саме, що видаве́ць.  Словник української мови у 20 томах
3. книговидавець — КНИГОВИДАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., заст. Власник видавництва. Не одержуючи стипендії і потребуючи коштів на майбутню подорож по Україні, поет [Т. Шевченко] змушений був скласти контракт з петербурзьким книговидавцем І. Т. Лисенковим на кабальних умовах (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 111); // Видавець.  Словник української мови в 11 томах